Короткий опис (реферат):
Система охорони здоров’я країни перебуває в умовах постійних трансформаційних змін. Як багаторівнева й розгалужена структура, система перетворюється, формує складні підходи щодо визначення механізмів управління в державному і приватному секторах охорони здоров’я. Саме в них держава відтворює нову систему механізмів управління, розглядати які потрібно в сукупності впливів мезо-, макро- і мікрофакторів із застосуванням нових форм управління на всіх рівнях. Визначено, що проблема підвищення якості надання медичних послуг є стратегічним завданням в рамках модернізації вітчизняної системи охорони здоров’я.
Проаналізовано всі рівні вирішення проблеми впровадження механізмів управління якістю надання медичних послуг, які визначаються певними концепціями розвитку системи охорони здоров’я України, законодавчими та нормативно-правовими
актами, які повно або частково вже реалізовані.
Національна стратегія реформування системи охорони здоров’я в Україні визначає ключові проблеми, потенційні напрями і шляхи їх розв’язання для формування нової державної політики у галузі, включаючи нормативні зміни та впровадження нових фінансових механізмів для забезпечення прав людини у сфері охорони здоров’я. За таких умов медична система країни має базуватися на трьох засадничих принципах: орієнтованість на людину, орієнтованість на результат, орієнтованість на втілення кращих технологій та кращого досвіду надання медичних послуг.
Національна сфера охорони здоров’я України йде складним шляхом реформувань. Розглядаючи сучасну сферу охорони здоров’я України, можна констатувати: криза та реформи – ці слова за останні роки щільно вплелися в медицину та охорону
здоров’я України, на яку обрушилося багато незвичних стереотипів і уявлень. Найбільш суперечливими є механізми державного управління галуззю, тому не зменшується науковий дискурс із сучасного розвитку медичної системи.
Суперечливість виникає в теоретичних та практичних поглядах на сферу охорони здоров’я. З одного боку, теоретичні дослідження розкривають дію механізмів державного управління, з іншого – практичне впровадження цих дій потребує
системного підходу на кожному рівні суб’єктно-об’єктної взаємодії.
З’ясовано, що вживані заходи щодо вдосконалення матеріально-технічної бази медичних організацій і підвищення оплати праці медичних фахівців не дали очікуваного темпу зростання якості надання медичної допомоги
