Abstract:
У сучасних умовах економічної та соціальної кризи, спричиненої пандемією COVID-19, перед владою стоїть гостро використання ефективних механізмів управління соціальним капіталом. Вибір вірного напрямку в управлінні соціальним
капіталом забезпечить зменшення впливу соціальних ризиків та виникнення соціальної деструкції. У цій статті авторкою проаналізовано роль державного управління в забезпеченні ефективності соціального капіталу та сталого розвитку
людини загалом. Новизна концепції державного управління у сфері розвитку соціального капіталу полягає в тому, що вона робить акцент на те, щоб суспільство в цілому несло відповідальність за свій розвиток і за допомогою обраних представників влади створювало умови для підвищення соціальних норм та стандартів, а також сталого людського розвитку.
Сталий людський розвиток в основному орієнтується на формування соціального капіталу, який можна визначити як добровільні форми соціального регулювання. Формування соціального капіталу втілюється у відносинах між людьми; він закликає до їх активізації з метою розширення своїх можливостей, вибору та участі для досягнення спільних інтересів.
Концепція також закликає пов’язувати демократію та розвиток, щоб підтримувати та сприяти взаємодії між державою та суспільством.
Державне управління – це нейтральна концепція; яка позначає виконання політичним авторитетом завдання управління справами та ресурсами суспільства. Належне державне управління відбувається тоді, коли така практика перебуває в руках ефективного керівництва, відданого розвитку ресурсів суспільства, просуванню громадян та їх добробуту за їх згодою, участю та підтримкою. У статті визначено, що для державного ефективного управлінням необхідно враховувати три вектори правління суспільством: політичний вектор, який включає політичну владу та управління (публічна сфера); технічний вимір, представлений ефективним державним управлінням; і соціальний вимір, пов’язаний із структурою суспільства, його життєздатністю та ставленням до держави.
