Аннотации:
Стаття присвячена проблемі поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) в Україні та напрямам її вирішення. Ситуація з відходами в Україні вирізняється особливою масштабністю і значимістю як унаслідок домінування в національній економіці ресурсоємних багатовідхідних технологій, так і через відсутність протягом тривалого часу адекватного реагування на її виклики.
Стан поводження ТПВ в Україні сьогодні особливо загострився. За статистичними даними, на кожного мешканця припадає близько 300 кг твердих побутових відходів.
В Україні давно спостерігається критична ситуація навколо ТПВ, що спричинено постійним зростанням їхнього утворення та накопичення, недосконалими практиками поводження з ними, а також зміною морфологічного складу відходів,
яка відбулася впродовж останніх кількох десятиліть.
Такі обставини призводять до поглиблення екологічної кризи й загострення соціально-економічної ситуації в суспільстві та зумовлює необхідність реформування й розвитку з урахуванням вітчизняного та світового досвіду всієї правової
та економічної системи, що регулює використання природних ресурсів загалом та управління відходами зокрема. Проблема відходів є однією з ключових екологічних проблем і більш вагомою в ресурсному аспекті.
Відмінність ситуації, що склалася з відходами в Україні, порівняно з іншими розвиненими країнами, полягає у великих обсягах утворення відходів та у відсутності інфраструктури поводження з ними. При цьому наявність такої інфраструктури є неодмінною ознакою всіх економік розвинених країн.
Значні обсяги накопичених в Україні відходів і відсутність ефективних заходів, спрямованих на запобігання їхньому утворенню, утилізацію, знешкодження та видалення, поглиблюють екологічну кризу і стають гальмівним фактором роз-
витку національної економіки.
Розв’язання зазначеної проблеми є ключовим у вирішенні питань енерго- та ресурсонезалежності держави, економії природних матеріальних та енергетичних ресурсів і актуальним стратегічним завданням (пріоритетом) державної
політики.
Комплексний підхід до переробки відходів повинен базуватись на стратегічному довгостроковому плануванні для забезпечення гнучкості й адаптації до майбутніх змін у складі та кількості твердих побутових відходів і доступності технологій утилізації.
