Аннотации:
В Україні розпочато низку публічних реформ, особливе значення для нового рівня розвитку держави має реформа з демократизації публічного управління, яка покликана змінити статус органів влади на місцях і рівень відповідальності
посадових осіб за зміст суспільної діяльності. Спроби розпочати реформу публічної влади були декілька разів. Такі старі за змістом дії зазвичай залишали пострадянську авторитарну систему управління, яка не змінювала стан діяльності у владних структурах, що, відповідно, негативно впливало на загальну ситуацію в регіонах. Криза публічних інституцій влади поглиблювалась надмірною централізацію управління територіями, нівелюванням принципів самоврядування, спроможного
бюджетування та стратегії розвитку.
Демократизація та пошук нових моделей діяльності публічних інституцій влади від центру до регіону проходять не просто, адже старі механізми й підходи до організаційної роботи поки що непорушні. Демократизація і розвиток публічної
служби мають проходити паралельно та створювати передумови до ротації кадрів за професійними, ціннісними та компетентісними принципами. До компетентісних принципів відносимо такі: дотримання культури державної служби; моральних принципів і етики взаємовідносин; інформаційно-медійних компетентностей; спроможність комунікації з окремих тем діяльності громади; аналітичні здібності та практики успішної діяльності; спроможність до долучення громадян у процеси
демократичної підготовки рішень із суспільних питань території; спроможність до іномовної комунікації із зарубіжними колегами; практики ефективного й організаційного забезпечення стратегії діяльності та підготовки планів роботи громади.
На регіональному та місцевому рівнях, як завжди, чекали фінансових субвенцій для вирішення окремих проблем територій (дороги, соціальні об’єкти, благоустрій території тощо). Відповідно, йшло відторгнення місцевої влади від ефективного вирішення проблем території, що значно поглиблювало деструктивні процеси в публічному управлінні регіону (корупція, зловживання у фінансовій та інших сферах, поглиблення негативних процесів та ускладнення соціального стану територій
тощо). За результатами дослідження встановлено, що таким чином державні справи в публічному просторі регіону не могли йти далі, розпочато реформу щодо сутнісних і глибинних змін в управлінні територіями. Здійснено формування нормативної бази реформи, перерозподілено повноваження, розширення відповідальності за розвиток регіонів, нової бази фінансових і матеріальних ресурсів. Розпочато процес підготовки до адміністративно-територіальної реформи на регіональному рівні, укрупнення територій, процес утворення округів тощо.
