Abstract:
Статтю присвячено дослідженню особливостей взаємодії стейкхолдерів у процесі державного управління забезпеченням якості вищої освіти в Україні. Визначено, що сучасний стан забезпечення якості вищої освіти України характеризується особливостями роботи не тільки держави та закладів вищої освіти, а й інших зацікавлених сторін і специфікою їхньої взаємодії. В Україні прийнято низку вагомих нормативно-правових актів, які засвідчують важливість проблеми забезпечення
якості вищої освіти та участі в цьому процесі стейкхолдерів. Розглянуто різні підходи до розуміння сутності поняття «стейкхолдер». Проаналізовано особливості сприйняття та розуміння поняття «якість вищої освіти» залежно від вимог
сторін, які зацікавлені в ефективному функціонуванні системи вищої освіти. Детально розглянуто, що саме зацікавлені сторони (стейкхолдери) вкладають у поняття «якість вищої освіти» та яким чином вони взаємодіють у процесі забезпечення якості вищої освіти. Для розгляду взято чотири групи стейкхолдерів: державу, ЗВО, роботодавців/бізнес-середовище та суспільство (зокрема, здобувачі вищої освіти та батьки). Зазначено, що всі стейкхолдери у процесі забезпечення якості вищої освіти можуть виступати як об’єктами, так і суб’єктами. На підставі дослідження визначено такі основні об’єднувальні компоненти: держава виступає гарантом нормативно-правового регулювання забезпечення якісної та доступної освіти й інтеграції до світового простору освіти; якість освіти забезпечується та оцінюється шляхом застосування певних інструментів (акредитація, ліцензування, аудит, зовнішнє незалежне оцінювання тощо); роботодавці та інші зацікавлені члени
суспільства мають брати участь у формуванні професійних стандартів, веденні спільної проєктної діяльності та участь в освітньому процесі, формуванні культури якості; усі стейкхолдери усвідомлюють, що освіта є чинником сталого соціально-економічного розвитку країни, а якість вищої освіти безпосередньо впливає на якість життя населення.
