Короткий опис (реферат):
Статтю присвячено дослідженню вітчизняного і зарубіжного законодавства щодо захисту персональних даних у сфері охорони здоров’я. Зауважено, що процес отримання персональних даних сьогодні перетворюється на окремий вид діяльності (бізнес), метою якого є збір, обробка та поширення персональних даних на комерційних засадах, що є порушенням права на приватність.
Виокремлено адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров’я, до них віднесено і правопорушення у сфері захисту персональних даних (ст. 188-39 КУпАП). Проаналізовано вітчизняне законодавство щодо захисту персональних даних у сфері охорони здоров’я. Вказано, що з метою захисту персональних даних особи Україною ратифіковано Конвенцію про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних і Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних, а також прийнято Закон України «Про захист персональних даних».
Доведено, що Закон України «Про захист персональних даних» містить низку суттєвих недоліків і неточностей, а також невизначеність щодо організаційно-правових засад захисту персональних даних, зокрема, й у сфері охорони
здоров’я. Встановлено, що медичний працівник, відповідно до чинного законодавства, може нести відповідальність за розкриття відомостей про персональні дані через розголошення лікарської таємниці.
Проаналізовано зарубіжне законодавство щодо захисту персональних даних. З’ясовано, що в європейських державах неналежне поводження з персональними даними віднесено до адміністративних правопорушень і карається
значними штрафами. Доведено доцільність приділення уваги просвітницьким заходам щодо адміністративної відповідальності за порушення законодавства в частині розголошення персональних даних у сфері охорони здоров’я та захо-
дам протидії такому розголошенню. Виокремлено перспективний напрям дослідження – захист персональних даних, які становлять лікарську таємницю публічних осіб.
