Аннотации:
У науковій статті досліджено практичні підходи до боротьби з інформаційним тероризмом у системі міжнародного законодавства та міжнародних і національних інституцій провідних країн світу. Виявлено, що всеосяжного міжнародного
документа з питань боротьби з інформаційним тероризмом, який був би спеціально спрямований на запобігання і припинення використання телекомунікаційних технологій терористами, поки немає. До того ж міжнародне співтовариство досі не
дійшло згоди щодо утвердження на міжнародному рівні єдиного визначення терміна «тероризм».
Розглянуто досвід провідних європейських і світових країн, яких торкнулася хвиля терактів, що працюють над модернізацією свого антитерористичного законодавства, включно з нормами, що регулюють механізми збору даних (відеоспостереження,
прослуховування, реєстрація і передача даних про неповнолітніх і т.д.). Встановлено, що в багатьох випадках законопроєкти були далеко не новими і протягом тривалого часу вони безуспішно лобіювались національними органами безпеки, натикаючись на великий опір у парламенті, і були прийняті тільки після терактів. Зроблено висновок, що найефективнішим у довгостроковій перспективі заходом протидії тероризму в Європі експерти вважають боротьбу з пропагандою радикального ісламу.
При цьому зусилля Європейських країн сьогодні спрямовані (окрім стандартних, але, безсумнівно, необхідних, методів боротьби з тероризмом – підготовки спецпідрозділів, що задіюються до антитерористичних заходів) на підвищення рівня
боротьби з кібертероризмом і пропагандою тероризму, що являють собою ключові складники боротьби з інформаційним тероризмом. А якщо трансформувати конкретний досвід європейських спецслужб щодо протидії Ісламській державі на
ситуацію, що складається навколо вітчизняного інтернет-простору, зокрема пропаганди російських спецслужб, формування народних думок навколо ситуації на сході країни, то підходи до боротьби з інформаційним тероризмом Європейських країн,
на нашу думку, було б непогано застосовувати вітчизняними підрозділами боротьби з інформаційним тероризмом. При цьому слід зауважити, що системний підхід у зазначеному напрямі в Європі сьогодні ще не сформовано.
Проведено порівняльний аналіз норм міжнародного права у сфері протидії інформаційному тероризму з метою його практичного застосування в Україні.
Зроблено висновок про те, що публічне управління у сфері протидії інформаційному тероризму може бути ефективним лише за умови тісної співпраці державних органів і громадських організацій, об’єднань та окремих громадян
