Abstract:
З’ясовано, що забезпечення розвитку державно-банківського партнерства можливе лише за умови створення сприятливого інституційного середовища. Проаналізовано сучасний стан інституційного середовища державного управління в сфері державно-банківського партнерства. Визначено основну проблему інституційного забезпечення державної політики в сфері державно-банківського партнерства – недостатню сформованість системи інституцій, які повинні забезпечувати ефективну координацію та взаємодію всіх суб’єктів для реалізації завдань державної політики у цій сфері.
Зауважено, що однією з головних перешкод успішного впровадження механізму державно-банківського партнерства є відсутність компетенцій у цій галузі у посадових осіб держаних органів влади. Виявлено проблемні питання інституційно-законодавчого забезпечення розвитку державно-банківського партнерства. Доведено, що на сучасному етапі розвитку у сфері державно-банківського партнерства визначено лише напрями діяльності, а не чіткі цілі та відповідні до них повноваження, а уповноважений орган із державно-приватного партнерства в Україні виконує переважно організаційно-регулювальну функцію.
Запропоновано заходи державної політики, реалізація яких дозволить прискорити практичне запровадження основних форм державно-банківського партнерства з метою залучення банківських інвестиційних ресурсів для модернізації економіки держави.
Наголошено на необхідності створення на рівні Уряду єдиного спеціалізованого органу, наприклад, Національної агенції (Державної агенції, Національного центра) з публічно-державного партнерства. Зауважено, що саме таке підпорядкування дасть змогу вирішити питання дублювання функцій під час розробки та реалізації проектів та створить умови для продуктивної співпраці з галузевими міністерствами та іншими центральними органами влади.
Доведено перспективність діяльності регіональних відділів центру сприяння розвитку державно-банківського партнерства та департаменту розвитку державно-банківського партнерства при Національному Банку України.
