Abstract:
У статті здійснюється аналіз законодавчо встановленої процедури оскарження незаконного затримання у кримінальному провадженні. На підставі аналізу положень Кримінального процесуального кодексу України, які встановлюють порядок затримання особи у кримінальному провадженні, визначено причини проблем, що існують у сучасній практиці захисту осіб від незаконного затримання.
Розглянуто практичні проблеми, які виникають під час реалізації функції захисту у процесі затримання. На основі судової практики, а саме ухвал місцевих та апеляційних судів, здійснено аналіз підстав звернення захисників до
суду зі скаргою на незаконне затримання. Крім того, у статті проаналізовано різні правові позиції стосовно застосування норм кримінального процесуального закону під час перегляду саме в касаційному порядку ухвал про відмову у відкритті провадження за скаргою, поданою в порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання особи. Визначено, що оскарження затримання фактично реалізується стороною під час досудового розслідування відповідно до ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України або під час підготовчого провадження. Наведені пропозиції щодо законодавчого врегулювання процедури оскарження незаконного затримання.
Досліджено механізм судового контролю за забезпеченням прав затриманого, який має гарантувати ці права у кримінальному провадженні й передбачати деякі процесуальні засоби. Визначено, що саме судовий контроль є універсальним засобом реалізації судом функції забезпечення прав і свобод особи та особливим способом здійснення правосуддя. Визначено особливості судового контролю: 1) ініціатором такого провадження є слідчий, прокурор; 2) процедура судового контролю детально регламентована в КПК України і завжди передує процесуальній дії, здійснення якої можливо лише в разі згоди судді, у цьому випадку – слідчого судді на обмеження конституційних прав особи.
