Аннотации:
Статтю присвячено аналізу норм чинного законодавства України, що регламентує сутність та зміст приватизації як механізму припинення права державної власності, дослідження основних історичних аспектів, виявлення прогалин і недоліків нормативного регулювання в даній сфері на сучасному етапі, формування науково обґрунтованих пропозицій та висновків з метою вдосконалення проведення економічних реформ у сфері перетворення майна державної форми власності в недержавну.
Актуальність теми дослідження зумовлюється тим, що в умовах, коли країни постсоціалістичного простору зіткнулись із необхідністю проведення економічних реформ, приватизація як процес зміни державної власності на недержавну вже активно застосовувалась у світовій практиці. Уряди США, Японії, Великобританії, Франції та інших країн застосовували приватизацію як спосіб підвищення ефективності діяльності як окремих підприємств, так і цілих галузей. Проте світова практика не мала значних масштабів приватизації, що було характерно для країн із трансформаційною економікою. В Україні, як і в інших країнах постсоціалістичної економіки, приватизація набула глобального масштабу, адже проводилась як соціально-економічний проект зміни форми державної власності на недержавну.
Розглядаючи історичні аспекти приватизації, автором виділено основні етапи проведення даного процесу в Україні й означено їхню специфіку. Значна частина дослідження приділена характеристиці національної моделі приватизації. Подальший розвиток ринкової економіки потребує, на думку автора, здійснення в Україні відповідних змін у процесі приватизації. Зокрема, пріоритетним має стати підвищення ефективності управління, а не наповнення державного бюджету, як ми це маємо зараз. Важливим є приведення у відповідність стратегії приватизації державного майна зі стратегією розвитку економіки України та її окремих галузей
