Аннотации:
З огляду на безпекову ситуацію в регіоні у статті через призму теорії Б. Бузана та О. Вейвера досліджено комплекс регіональної безпеки довкола України (аспект кластерної сек’юритизації).
Доведено, що проблеми безпеки концепції комплексів регіональної безпеки перебувають на перехресті
географічних імперативів та є нелінійними у спектрі деполітизація – політизація – сек’юритизація.
Умовою для можливої суверенної влади завжди залишатиметься політика, заснована на розрізненні між союзниками та ворогами, а конституювання політичного суспільства логічно витікатиме із занепокоєності від появи загроз безпеці. Розширення трактування поняття безпеки приводить до того,
що воно втрачає евристичну цінність, тому практично будь-яка політична проблема (конфлікти, ускладнення, питання, справи тощо) інтерпретується як проблема національної безпеки. Проведено аналіз безпекової взаємозалежності основних гравців регіону з огляду на «цивілізаційне перехрестя» за С. Гантінгтом, розкрито їх зовнішньополітичні інтереси (геополітичні цілі) та інструменти (механізми) безпекових (зовнішньополітичних) відносин. Досліджено тенденції розвитку майбутнього безпекового середовища з часовим горизонтом понад десять років регіональних гравців навколо України через призму чинників: національна безпека, політична безпека, соціальна безпека, економічна безпека та екологічна безпека. Зосереджено увагу на тому аспекті, що безпека кожного актора регіону прямо пропорційно залежить від інших – національна безпека однієї держати перебуває в
прямій залежності від національної безпеки інших. Таких акторів розглянуто як мінісистеми, в яких усі решта теорій міжнародних відносин можуть знайти своє місце, як баланс сил, незалежність, альянс систем тощо. Підкреслено, що є буферні держави так званої «сірої зони», які розділяють ці регіони за ключовими факторами та визначають структуру регіональної системи: з одного боку, поділення можливостей між акторами, а з іншого – співвідношення конкурентоздатності або співробітництва між ними. Згруповано з наукової точки зору авторський погляд на парадигму формування державної політики національної безпеки з позиції управління майбутнім. Обґрунтовано пропозицію щодо формування державної політики національної безпеки виключно через дослідження безпекових
тенденцій розвитку майбутнього безпекового середовища, а саме через дослідження майбутнього.
Розглянуто можливість використання теорії Б. Бузана та О. Вейвера під час формування державної політики національної безпеки України.
