Abstract:
Розкрито сутність поняття ресурсного потенціалу, як і будь-якого складного соціально-економічного явища, що відбувається на основі системного аналізу складових його взаємопов’язаних елементів. Зазначено, що під час дослідження категорії «ресурсний потенціал» необхідне дотримання принципу системності, що дає змогу розглядати будь-яке складне ціле як систему взаємопов’язаних частин,
кожна з яких має і відносну самостійність, і багатофункціональність. Запропоновано для повноти розкриття сутності поняття «ресурсний потенціал» доповнити фактори економічного розвитку в сучасних умовах такими видами, як інформаційний (інформаційні документи, масиви інформації тощо) і фінансовий (грошовий) капітали. Такий підхід обґрунтований тим, що під розумінням фактора (від лат.
factor – робить, що виробляє) мається на увазі один з основних ресурсів виробничої діяльності підприємства і економіки загалом (земля, праця, капітал тощо); рушійна сила економічних, виробничих процесів, що здійснює вплив на результат виробничої, економічної діяльності. Розглянуто підхід до формування державної оцінки ресурсного потенціалу, який буде враховувати його кількісні та якісні параметри
в органічній єдності, що дасть змогу в умовах переходу до переваги інтенсивних форм відтворення виявити його системний ефект, який, у свою чергу, буде визначати наявність у системи ресурсного потенціалу особливих властивостей, які не притаманні її підсистемам і блокам, якщо вони функціонують незалежно. Обґрунтовано структуру природних ресурсів, масштаби, якість, ступінь освоєння і напрями господарського використання, які безпосередньо впливають на формування і розвиток економічного потенціалу загалом. Наявність багатих і ефективно використовуваних природних ресурсів становить основу соціально-економічного розвитку як країни загалом, так і її регіонів. Особливе значення це має
для аграрного сектору економіки через специфіку сільськогосподарського виробництва
