Аннотации:
Сучасний розвиток системи державного управління детермінований процесом гібридизації. Останній, спровокувавши, серед іншого, функціональну інверсію органів державного управління, помітно ускладнив адміністративно-управлінські практики. З огляду на це закономірною є активізація наукових досліджень, спрямованих на пошук адекватної методології, аналітичного інструментарію та вироблення релевантних пояснювальних моделей гібридизації державного управління. Дослідницька увага автора статті сфокусована на наявних нині наукових інтерпретаціях проблем, пов’язаних із проникненням гібридності до сфери державного управління. Презентовані у статті візії не є вичерпними, втім, навіть така «редукована версія» дає змогу зафіксувати особливість теоретико-методологічної
ситуації, що склалася навколо феномена гібридності в державно-управлінському вимірі.