Abstract:
Досліджено бойовий шлях римських легіонів зі складу армій Дунайських провінцій, які брали участь у підтриманні безпеки північнопричорноморських союзників Імперії. У різний час римські війська дислокувалися в Ольвії, Тірі, Херсонесі та на Боспо-рі. Вони захищали еллінські поселення від варварської небезпеки, але за потреби розпочинали бойові дії проти тих місцевих правителів, хто ризикував кидати виклик римській владі в регіоні. Встановлено, що справи еллінських полісів Північно-Західного При-чорномор’я перебували під контролем адміністрації провінції Мезія (з 86 р. – Нижня Мезія). Справами Боспорського царства опікувалася римська адміністрація провінції Віфінія-Понт. У статті показано, що римські вексилляції, які забезпечували особовим складом північно-причорноморські гарнізони, переважно формувалися з легіонерів та ауксиларіїв армій балканських провінцій. За потреби могли залучатися війська, дисло-ковані в малоазійських провінціях. Дослідження історії римських легіонів, що надсилали своїх вояків до складу північнопонтійських вексилляцій, важлива для нас з огляду на те, що згідно з римською адміністративною практикою митно-податкова справа прикордонних територій, де розташовувалися імперські війська, частково або повністю переходила під контроль армійського керівництва
