Abstract:
У статті розглянуто поняття, завдання, методи, форми та фактори розвитку персоналу, розкрито важливість та напрямки формування проекту розвитку персоналу. До факторів прямої дії віднесено об’єкти і процеси, які безпосередньо впливають на розвиток персоналу – внутрішні чинники і частина внутрішньоорганізаційних
(зміст праці, умови праці, технологія, організаційна структура, організаційна культура) і деякі зовнішні, зміст яких пов’язаний з проблематикою управління персоналом (стан регіонального ринку праці, практика управління персоналом). До факторів непрямої дії віднесено ті, які не справляють безпосереднього впливу на розвиток персоналу, але є обмежувачами або каталізаторами, які стимулюють або стримують інтерес працівника до розвитку. Розроблено механізм розвитку персоналу з метою формування високої конкурентоспроможності персоналу, що, в свою чергу, має послідовно забезпечити безпечне функціонування ринку праці в цілому. Визначено роль проектування розвитку персоналу в управлінні розвитком організації.
Встановлено, що система розвитку персоналу має враховувати інтереси роботодавця в швидкому заповненні вакантних місць, економії витрат на підбір, відбір, адаптацію найнятих працівників, а також інтереси самих
працівників. Вона має бути гнучкою, адаптивною і регульованою. Під «безпекою ринку праці» автори пропонують розуміти такий його стан, де є широкі можливості для адекватної діяльності, що приносить заробіток економічно активному населенню за умов, коли «пропозиція» робочої сили врівноважена чи майже врівноважена «попитом». Встановлена детермінованість понять «розвиток персоналу» та «безпека на ринку праці» показує, що розвиток персоналу як процес, саморозвиток кожної окремої людини має стати міцним підґрунтям забезпечення соціальних гарантій працівників і здійснення соціально відповідальної діяльності бізнесу.
