Abstract:
Ця стаття присвячена опису, аналізу та узагальненню особливостей організації і тактики піхотних
частин армій античних держав Північного Причорномор’я: Ольвії, Херсонесу, Боспору. Автор впевнений, що основою збройних сил цих держав було громадянське ополчення – вільні, економічно незалежні землевласники, наділені найширшим обсягом політичних і соціальних прав чоловіки – повноправні
громадяни. В монархічному Боспорі поширилася практика залучення значної кількості найманих контингентів, що утримувалися за рахунок прибутків царської скарбниці та спеціального прямого податку.
Час від часу боспорські володарі повертали громадянам їхній почесний обов’язок по захисту вітчизни.
Монолітною опорою військового порядку виступала важкоозброєна фаланга гоплітів, її фланги, тили
і, можливо, фронт захищалися легкоозброєними вояками – псілами, а також стрілками (токсотами) і
загонами, озброєними по типу фракійських пельтастів. У добу еллінізму відбувся перехід від щільного
гоплітського шикування до більш рухомого строю щитоносців (тюреофорів), озброєних за кельтським
взірцем видовженими щитами, списами і мечами. У римський період принаймні на Боспорі фіксується
перехід до римської маніпулярної тактики і озброєння легіонерів.
