Abstract:
Досліджено співвідношення семантичних і прагматичних ознак антонімії української мови. Проаналізовано новий вид антонімії, відмінний від загальномовної, що ґрунтується не на семантиці, а на прагматиці й регулярному протиставленні слів у мовленні. Визначено антонімічні засоби вираження суб’єктивного ставлення мовців до дійсності. Дістали подальшого розвитку проблеми визначення прагматичного компонента лексичного значення слова, категорії суб’єктивності, особистісних та комунікативних смислів одиниць мови
