Abstract:
З’ясовано експортні пріоритети промислового капіталу України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Визначено основні чинники, що впливали на відповідну політику. Охарактеризовано об’єктивний експортний потенціал промислової продукції України. Наведено ключові статистичні дані щодо вивезення продукції на європейські та азіатські ринки. Простежено специфіку діяльності гірничопромисловців Донбасу щодо підвищення обсягів експорту промислової продукції. Доведено, що, попри слабкий експортний потенціал, промислові галузі Російської імперії, перш за все українських губерній, потребували закордонного збуту своєї продукції. Однак опанування нових ринків збуту для гірничої та металургійної промисловості гальмувалося слабкістю фінансової державної підтримки та проблемами торгової інфраструктури. До цього додавався й об’єктивний чинник – низький рівень конкурентоздатності промислових виробів, виготовлених на російських підприємствах.
