Особливості застосування практики ЄСПЛ в процесі кримінально-правової кваліфікації посягань на недоторканність приватного життя особи

Abstract

Статтю присвячено з’ясування питання яким чином практика Європейського суду з прав людини (правові позиції, підходи до інтерпретації), що формує концепти «поваги до приватного життя» та «поваги до сімейного життя» може впливати на обсяг кримінально-правової охорони цих цінностей в Кримінальному кодексі України, та чи доцільно визнавати рішення ЄСПЛ, в яких констатовано наявність порушення ст. 8 Європейської конвен- ції Україною показником ефективності чи неефективності застосування кримінально-правових норм. Зазначено, що характер конкретного рішення ЄСПЛ проти України та вказаний в ньому безпосередньо спосіб виконання такого рішення і визначає, крім визнання порушення статті 8 Європейської конвенції, наявність певної системної проблеми в виконанні позитивного та негативного обов’язків держави щодо належної охорони та захисту права на приватне (особисте та сімейне) життя в Україні. І якраз такий спосіб виконання рішення ЄСПЛ проти Укра- їни як вжиття заходів загального характеру, спрямованих на усунення підстави для надходження до Європейського суду аналогічних заяв проти України у майбутньому (ч. 1 ст. 1. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») і спрямований на вдосконалення охорони відповідного права в державі (чи то цивільно-правової, чи то конституційної, кримінальної та іншої). Аналіз ст. 18,19 цього дозволяє визнати з переліче- них в них форм застосування практики ЄСПЛ при кримінально-правовій кваліфікації лише таку форму як посилання на текст Конвенції та практику (рішення) Суду (ст. 18) в судовому рішенні. В процесі дослідження проаналізовано більше 50 вироків, постановлених в провадженнях цієї категорії справ на предмет посилання на конкретні рішення ЄСПЛ в процесі кримінально-правової кваліфікації та зроблено висновок, що посилання на окремі рішення ЄСПЛ в цій катего- рії кримінальних проваджень використовувалося здебільшого не для обґрунтування кримінально-правової кваліфікації, а в контексті оцінки доказів чи обґрунтування пропорційності призначеного покарання тяжкості правопорушення. Зроблено висновок, що рішення ЄСПЛ, в яких сформовані правові позиції тлумачення положень ст. 8 Європейської конвенції, що в сукупності визначають концепти «поваги до приватного життя» та «поваги до сімейного життя» впливає на обсяг кримінально-правової охорони цих цінностей в Кримінальному кодексі України опосередковано, відтак наявність таких рішень проти України не визначає безпосередньо ефективність кримінально-правових норм.