Взаємодія органів прокуратури та координаційна діяльність прокуратури як об’єкти адміністративно-правових досліджень

Abstract

Стаття присвячена висвітленню дискусійних питань, що виникають при дослідженні таких адміністративно-правових явищ як «взаємодія органів прокуратури» та «координаційна діяльність прокуратури». Констатовано, що в науковій літературі представлені суперечливі думки як з приводу змісту понять «взаємодія органів прокуратури» і «координаційна діяльність прокуратури», так їх співвідношення. До проблемних і дискусійних питань, які виникають під час дослідження взаємодії органів прокуратури і координаційної діяльності в прокуратурі, відносяться: 1) використання «державоцентристської» та ігнорування «людиноцентристської» концепцій при розкритті змісту взаємодії прокуратури із іншими учасниками суспільних відносин, що дозволяє розкрити їх сутність через призму інтересів держави, але віддаляє від задоволення потреб суспільства (особливо, коли мова йде про взаємодію прокуратури і громадськості); 2) наявність у висновках і визначеннях формально-логічних вад, що зменшує їх наукове значення для майбутніх досліджень діяльності прокуратури. Запропоновано взаємодію органів прокуратури із громадськістю визначати як діяльність даних органів по налагодженню зв’язків із населенням України, що створює сприятливі умови для виникнення та розвитку публічно-партнерських відносин між органами прокуратури і громадськістю. Визнання відносин взаємодії органів прокуратури України з громадськістю «публічно-партнерськими», означає, що за своєю суттю ці відносини залишаються публічно-владними, але в них збільшується доля автономності і ініціативності з боку громадськості. Взаємодію ж органів прокуратури із іншими суб’єктами публічного управління запропоновано визначати як діяльність з питань інформування, обміну документів, залучення спеціалістів та вирішення інших нагальних питань, що потребують спільних і узгоджених між собою зусиль компетентних суб’єктів публічного управління. З’ясовано, що координаційна діяльність прокуратури полягає, по-перше, в узгодженні через офіційно визначеного координатора дій між різними органами і службовими особами прокуратури щодо реалізації покладених на державний орган повноважень, по-друге, в узгодженні через офіційно визначеного координатора дій між прокуратурою та іншими суб’єктами публічного управління (центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування і ін.) в правоохоронній сфері.