Поняття та значення медіації як форми вирішення адміністративних спорів, які виникають з приводу оскарження адміністративного акта суб’єкта владних повноважень

Abstract

Актуальність статті полягає в тому, що вирішення адміністративних спорів, які виникають з приводу оскарження адміністративного акта суб’єкта владних повноважень, є складним та багатоаспектним процесом, який виражається у низці форм. Останні представляють собою зовнішній прояв практичної діяльності спеціально уповноважених суб’єктів, яка спрямована на врегулювання конфлікту між фізичними (або юридичними) особами та суб’єктами владних повноважень. Вказані форми можуть носити як процесуальний, так і не процесуальний характер. При цьому варто зауважити, що, в останні роки, в усьому світі перевага надається саме не процесуальним формам, серед яких важливе місце відводиться медіації. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, запропоновано авторське визначення поняття «медіація». Наголошено, що медіація є важливим інструментом для врегулювання різних спорів, в тому числі й адміністративних. Акцентовано увагу на законодавчих аспектах реалізації процедури медіації. Розкрито значення та особливості медіації як форми вирішення адміністративних спорів, які виникають з приводу оскарження адміністративного акта суб’єкта владних повноважень. Зроблено висновок, що ключовими характеристиками медіації в контексті вирішення адміністративних спорів, які виникають з приводу оскарження адміністративного акта суб’єкта владних повноважень, є наступні: в процесі вирішення адміністративного спору медіатор допомагає сторонам знайти спільні точки перетину у вирішенні спірних питань, що в свою чергу знижує напруженість між ними; процес медіації, зазвичай, є менш витратним за часом, а також за фінансовими та людськими ресурсами, порівняно із судовими процедурами, що є перевагою для всіх сторін спору; медіація надає сторонам можливість самостійно брати участь у процесі вирішення спору та приймати рішення, що максимально задовільнять їх інтереси; сприяє збереженню нормальних відносин між сторонами спору, що може бути важливим, особливо у випадку адміністративних суперечок; забезпечує дотримання принципів верховенства права, законності, рівності та справедливості в процесі функціонування органів державної влади.