Фактори впливу на комунікацію органів публічної влади під час повномасштабної війни в Україні

Abstract

Стаття аналізує ключові фактори, що впливають на комунікацію органів публічної влади України під час повномасштабної війни. У контексті збройного конфлікту ефективна комунікація стає критично важливою для забезпечення стабільності, безпеки та підтримки громадського духу. Дослідження виявляє внутрішні та зовнішні фактори, які визначають ефективність комунікаційних стратегій. Стаття розглядає ключові зміни у медіаспоживанні громадян України після початку повномасштабної війни у 2022 році. Дослідження вказує на значний ріст смартфонів у користувачів, як основного засобу доступу до інтернету, і підвищення популярності Telegram-каналів як основного джерела новин. За результатами аналізу, кількість споживачів суспільно-політичного контенту у месенджерах значно зросла. Зміни в медіаспоживанні викликали необхідність адаптації у сфері публічного управління, що стало причиною запуску спеціалізованих освітніх програм та проєктів з кризової комунікації й протидії дезінформації для державних службовців. Наголошено на ролі медіаграмотності в умовах інформаційної війни та її впливу на загальний комунікаційний процес. Особлива увага приділяється здатності громадян розрізняти фейки та спеціальні інформаційно-психологічні операції (ІПСО). Проведено ретроспективний аналіз змін у комунікаційних процесах органів публічної влади України після початку повномасштабної війни, встановлюючи причинно-наслідкові зв'язки між особами та елементами комунікаційного процесу. Представлено узагальнені фактори впливу на комунікацію, зокрема такі, як: рівень медіаграмотності, зміни в медіаспоживанні, технічні можливості, інформаційна війна, емоційний стан громадян. Систематизовано реакції та заходи у сфері публічного управління, що стали наслідком впливу воєнних дій. Дослідження підкреслює необхідність адаптації комунікаційних стратегій у кризових умовах для забезпечення ефективного управління та підтримки громадського довір’я до владних структур. Результати дослідження підкреслюють необхідність адаптивних та проактивних підходів у комунікації під час кризових ситуацій для досягнення цілей національної безпеки та громадського добробуту