Формування держави мілітаризованого типу на основі моделі української автентичності та самоідентифікації. витоки, концепції, проблеми, реалізація

Abstract

Захист територіальної цілісності та суверенітету для України залишається вкрай актуальною тематикою для сучасної системи державного управління та першочерговою метою діяльності для всього суспільства. У статті досліджено вплив збройного конфлікту на українську автентичність та самоідентифікацію. В умовах збройної агресії зі сторони рф, держава впроваджує нові заходи щодо недопущення поширення агресії та нівелювання основних загроз для державності, зокрема шляхом трансформації моделі державної політики до мілітаризованого типу. У статті досліджено головні аспекти мілітаризаційної політики держави та її вплив на діяльність всієї публічної адміністрації та суспільства, а також роль такої системи у підтримці фундаментальних основ функціонування держави. Проте, для ефективної діяльності такої системи надзвичайно важливо узгодити її з моделлю української автентичності та самоідентифікації. Щодо визначення та виокремлення головних аспектів категорії української автентичності та самоідентифікації, то пропоноване питання має історично-доктринальне походження. Сучасна система нормативного-регулювання не містить жодних положень щодо забезпечення та розвитку визначених категорій серед суспільства. У статі проаналізовано основні підходи до визначення цієї категорії. Унаслідок запровадження адміністративно-правового режиму воєнного стану, ставлення українського суспільства до мілітаризаційних процесів держави змінилося. У статті досліджено головні підходи до визначення зазначених категорій та їх вплив на діяльність публічної адміністрації в умовах воєнного стану. Через фактичні події, що пов’язані із захистом територіальної цілісності та суверенітету України, для українського суспільства така політика держави стала раціональною відповіддю на збройну агресію зі сторони рф. У статті досліджено питання зв’язку процесу мілітаризації з іншими чинниками, зокрема соціально-економічними та оборонно-військовими. За допомогою ефективної політики мілітаризації та узгодження такої політики з суспільством, стало можливим не тільки дати гідну відсіч агресору, а й закласти фундамент для надшвидкого розвитку державотворчих процесів та ключових сфер суспільних відносин в Україні. У статті досліджено роль громадянського суспільства під час побудови державної мілітаризаційної політики в умовах воєнного стану.