Договори про трансферт інновацій: поняття, види, правове регулювання

Abstract

Стаття присвячена дослідженню групи цивільно-правових договорів, якими опосередковується передання результатів наукових досліджень та розробок, в тому числі тих, які мають ознаки об’єкта права інтелектуальної власності, від одного суб’єкта до іншого (трансфер інновацій). Обґрунтовано, що категорії інновацій та інноваційної діяльності стосуються тієї сфери суспільних відносин, яка пов’язана із науково-технічною, творчою та інтелектуальною діяльністю. На всьому протязі здійснення інноваційної діяльності взаємодія її суб’єктів опосередковується договорами, які автором пропонується називати договорами інноваційного характеру. Доведено, що до договорів інноваційного характеру слід відносити не лише договори, якими опосередковується доведення об’єкта права інтелектуальної власності або іншого результату інтелектуальної діяльності людини до рівня інноваційного продукту, але й договори, якими регулюються відносини зі створення первинного джерела інновацій – знань, необхідних для розв’язання технологічних, інженерних, економічних, соціальних та гуманітарних проблем, здобутих в результаті наукової, науково-технічної та іншої інтелектуальної діяльності людини. Обґрунтовано, що в масиві цивільно-правових договорів слід виділяти групу договорів інноваційного характеру, якими опосередковується виникнення, зміна чи припинення прав та обов’язків у сфері інноваційної діяльності. Системоутворюючими, конститутивними ознаками такої групи договорів будуть їх спрямованість, сфера застосування та предмет. У цій групі особливе місце займають договори, які запропоновано називати договорами про трансфер інновацій. Автор вважає, що до таких договорів відносяться ті, на підставі яких від володільця до набувача переходять знання (в тому числі об’єкти технології), необхідні для розв’язання технологічних, інженерних, економічних, соціальних та гуманітарних проблем, здобуті в результаті наукової, науково-технічної та іншої інтелектуальної діяльності людини. Сюди слід насамперед віднести передання майнових прав інтелектуальної власності на знання, які підлягають правовій охороні як об’єкти права інтелектуальної власності. Зроблено висновок, що договорами про трансферт інновацій слід вважати: ліцензійний договір; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; договір комерційної концесії (франчайзингу), інші договори (в тому числі непойменовані та змішані) щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.