Співвідношення правових категорій «Державна митна політика», «Митні органи» та «Сервісна функція»

Abstract

Розглянуто співвідношення правових категорій «державна митна політика», «митні органи» та «сервісна функція» в діяльності суб’єктів публічної адміністрації. Досліджено сучасне розуміння вчених адміністративістів правових категорій «державна митна політика», «митні органи» та «сервісна функція». Зроблено висновок, що сервісна функція повинна бути покладена в державну митну політику України з метою досягнення людиноцентриської ідеології. Митні органи повинні в свої діяльності виконувати свої повноваження дотримуючись принципів права, зокрема верховенства права, законності тощо, в тому числі гарантій забезпечення прав людини. Доведено, що основним інструментом митної політики є митна система оформлення товарів і транспортних засобів. Митна політика включає такі елементи, як переміщення товарів і транспортних засобів через кордон, митне оформлення, дотримання митного режиму, застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання, митний контроль та правове регулювання. Митна політика також включає низку інших елементів: відновлення економіки шляхом залучення найбільш інноваційних підприємств світу; створення економічного середовища для відновлення зовнішньоекономічної спеціалізації; підтримка наукомістких виробництв; розширення географічної структури імпорту та експорту для забезпечення найкращих умов для українських компаній; гармонізація митних зборів з країнами-членами ЄС, до якого Україна наразі переходить. Акцентовано уваги на елементах удосконалення сервісної держави: а) подальша наукова діяльність, спрямована на розробку концептуальних засад становлення України як сервісної держави; б) розробка сервісної концепції модернізації публічного адміністрування; в) впровадження наукових розробок, теоретико-методологічних підходів і пропозицій у державно-службову діяльність в Україні; г) удосконалення правового регулювання адміністративної діяльності з надання публічних послуг; д) впровадження зарубіжного досвіду правового регулювання та організації надання публічних послуг з урахуванням національно-культурних особливостей.