Мовні засоби вираження простору в поемі М.В. Гоголя «Мертві душі»

Abstract

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю вивчення індивідуального стилю Гоголя в зображенні простору як відображення російської ментальності. Мета статті полягає в поділі специфіки зображення простору на формальну та змістовну сторони, у виявленні домінуючих змістових аспектів простору і мовних засобів їх зображення. Об'єктом аналізу в статті є описи простору в трьох уривках поеми. Предметом опису стали різне наповнення простору об'єктами і тропи та фігури мовлення, які беруть участь в його описі. У статті розглядаються особливості індивідуального стилю Гоголя в описі простору і мовних засобах його вираження. До змістовним аспектам опису простору у Гоголя відносяться: 1) згадка далекого і близького простору, столиці і провінції; 2) опис рельєфу, будинки поміщика, структури його садиби, дерев'яних хат селян та ін.; 3) образ простору створюється за допомогою опису поганого стану російських доріг та за допомогою нічного опису двору Коробочки, що дозволяє зробити висновок про погане сполучення між селами, про погане оснащенні доріг. В описах простору відчутна негативна оцінка зображуваного, що випливає з опису деталей дворянського маєтку, дій візника і організації життя в дворянській садибі. Опис простору часто є відправною точкою для роздумів про спосіб життя росіян від простих людей до дворян, про їх ментальності. До мовних засобів вираження простору відносяться деталізація, введення більш широкого фону для опису простору, згадка цифр, плеоназм, оксюморон, атрибутізація, нестандартна метафора, нестандартне порівняння, акціональність, перетворення способу дії. Результати даного дослідження можуть бать використані при вивченні лінгвокультурології, риторики, стилістики.