Роль Організації Об’єднаних Націй у реалізації напрямків перехідного правосуддя

Abstract

У статті досліджено роль Організації Об’єднаних Націй у реалізації напрямків перехідного правосуддя. Автор акцентує увагу на проблемі невизначенності мандата багатьох наднаціональних структур у перехідному правосудді, що гальмує процес суспільного переходу в Україні. Доведено, що ООН виконує ключову роль у забезпеченні прав людини у світі, зокрема на рівні утвердження самої ідеї верховенства права та подальшої міжнародно-правової регламентації основоположних прав людини. Автор доходить висновку, що створення ООН стало своєрідною реакцією на системні порушення прав людини та насильство, що обумовило необхідність наділення фізичних осіб міжнародно-правовою правосуб’єктністю. Також з’ясовано, що отримання відповідної правосуб’єктності дозволило жертвам конфлікту отримати право активної участі у перехідних процесах задля примирення та неповторення конфлікту у майбутньому. Автор зазначає, що модель перехідного правосуддя є одним із інструментів захисту прав людини, яка на глобальному рівні покликана забезпечити відповідні гарантії для населення держав, навіть через часткові обмеження їхнього суверенітету. Встановлено, що правові форми роботи ООН у сфері перехідного правосуддя мають методологічну природу, адже не тільки визначають мінімальні стандарти захисту прав людини, а й забезпечують інструментарій постконфліктного розвитку. Встановлено, що концепція перехідного правосуддя розглядає право як відправну точку та кінцевий орієнтир, однак трансформації, які відбуваються в постконфліктному суспільстві, мають політичні передумови тому, реалізуючи відповідні правові форми роботи, ООН стає важливим гарантом суспільного переходу. Визначено та схарактеризовано проблему залежності перехідних процесів від політичної волі влади, яка здебільшого може бути не зацікавлена у встановлені нової правової міри, яка базується на верховенстві права та засуджує насильство і порушення прав людини. З огляду на це констатовано, що зміна влади в рамках перехідного правосуддя у більшості випадків є об’єктивною потребою, і дозволяє перезавантажити політичні процеси в постконфліктній державі.