Міжнародно-правове регулювання захисту переміщених осіб в умовах перехідного правосуддя

Abstract

У статті досліджено особливості міжнародно-правового регулювання захисту переміщених осіб в умовах перехідного правосуддя. Автор зазначає, що в умовах збройних конфліктів, дуже важливим питання є правовий захист переміщених осіб, який варто розглядати як частину стратегії перехідного правосуддя. Відсутність комплексних наукових праць з цієї проблематики негативно позначається на формуванні відповідної політики держави. Доведено, що повернення біженців в постконфліктну державу має відбуватися тільки тоді, коли в рамках перехідного періоду усунуті ключові загрози, які змусили особу переміститись з місця постійного проживання (перебування). Встановлено, що факт переміщення державного кордону є не тільки підставою для отримання статусу біженця, а й розкриває характер тих соціальних потрясінь, які відбуваються в держави, тобто, демонструє масштаби поширення ризиків, які можуть бути локалізовані на рівні окремих територій (адміністративно-територіальних одиниць) або охоплювати усю територію держави. Аргументовано, що для першого випадку більш притаманна практика внутрішнього переміщення, оскільки на іншій території держави особи можуть бути захищені владою, а їхні права забезпечені відповідними національними механізмами. Зазначено, що у другому випадку, мова йде про біженство, яке пов’язане з неможливістю залишитися в країні походження внаслідок масштабних загроз і ризиків, які і змушують перетинати державний кордон. Автор наголошує, що роль міжнародного права у справах біженців в концепції перехідного правосуддя обмежена його функціональним призначенням, адже переважна йдеться про забезпечення правового та соціально-гуманітарного захисту біженців та ВПО, який надається на тимчасовій основі в період соціальних потрясінь. При цьому автор розглядає міжнародне право у справах біженців у якості важливої складової міжнародно-правового забезпечення концепції перехідного правосуддя. Зокрема, воно доповнює напрямки перехідного правосуддя необхідною правовідновлювальною складовою, яка надто важлива з огляду на концепцію жертвоцентризму.