Роль міжнародного права у справах біженців в реалізації концепції перехідного правосуддя

Abstract

У статті досліджено роль міжнародного права у справах біженців в реалізації концепції перехідного правосуддя. Автор акцентує увагу на тому, що постконфліктний розвиток держави передбачає вирішення питання біженців та внутрішньо переміщених осіб, які були змушені покинути свої домівки та тікати від насильства та системного порушення прав людини. Встановлено, що в рамках перехідного правосуддя повернення переміщених осіб вимагає реалізації в державі комплексу постконфліктних змін, які дозволять припинити насильство та відновити належний рівень захисту прав людини. З’ясовано, що активізація потоків переміщених осіб в умовах соціальних потрясінь здебільшого пов’язана з існуванням реальних загроз життю і здоров’ю осіб, які спричинені збройним конфліктом, геноцидом та системним насильством. Автор зазначає про брак рівноваги, який полягає у наявності деструктивних явищ в середовищі, які призводять до системного насильства та порушення прав людини та доходить висновку, що міжнародне право у справах біженців допомагає цільовим групам шляхом визначення додаткового правового статусу, здатного захищати поза межами середовища проживання до моменту усунення загроз і ризиків за допомогою механізмів перехідного правосуддя. Окремо відзначено, що в рамках перехідного правосуддя внутрішнє переміщення та виїзд за межі держави розглядаються у якості тимчасових заходів, які є об’єктивно необхідними до моменту закінчення збройних конфліктів або інших соціальних потрясінь. Автор доходить висновку, що переміщені особи в рамках перехідного правосуддя розглядаються в двох основних площинах: у якості жертв конфлікту; у якості так званих «акторів», які формують національний контекст перехідного правосуддя та відіграють важливу роль в процесах примирення та пошуку правди. Обгрунтовано подвійну природу правового статусу переміщених осіб в рамках перехідного правосуддя. Встановлено, що міжнародне право у справах біженців функціонально обмежене в рамках моделі перехідного правосуддя, тому воно застосовується у комплексі з іншими галузями міжнародно-правового регулювання.