Інститут державної реєстрації в адміністративному праві: матеріально-правові аспекти

Abstract

У статті досліджено матеріально-правові аспекти інституту державної реєстрації в адміністративному праві. Визначено, що інституційні матеріально-правові норми закріплюють комплекс прав і обов’язків, а також відповідальність учасників регульованих управлінських відносин, тобто фактично їх адміністративно-правовий статус. До групи матеріально-правових норм інституту реєстрації віднесено наступні види норм: норми, що визначають цілі, завдання, функції інституту реєстрації; норми, що закріплюють основні засади правового регулювання –принципи державної реєстрації; норми, що визначають критерії, при наявності яких необхідним є інститут державної реєстрації; норми, що характеризують зміст реєстрації, в чому вона повинна виражатися, який результат може свідчити про доконаний факт реєстрації; норми, що визначають правовий статус (права та обов’язки) учасників реєстраційних відносин; норми, що встановлюють відповідальність сторін реєстраційних відносин; норми-дефініції, що встановлюють юридичні межі, обсяг правового регулювання, визначають права та обов’язки суб’єктів правовідносин. Зазначено, що наведена класифікація норм має великий практичний сенс, оскільки дозволяє правильно готувати проєкти адміністративно-правових актів за їх окремими елементами. Норми-завдання містять нормативну орієнтацію розвитку галузей, сфер управління та регулювання інших об’єктів, а також виступають орієнтиром діяльності суб’єктів адміністративного права. Норми-принципи виражають стійкі сутнісні характеристики як суб’єктів, так і об’єктів управління. Норми-дефініції дають нормативне визначення, обов’язкове до застосування в тексті закону чи тексті іншого правового акту. Загальнокомпетенційні норми окреслюють статус, права, обов’язки і відповідальність суб’єктів адміністративного права. Найчастіше вони містяться в положеннях про органи, посадових осіб. З метою визначення основних понять, обраних в якості базових, проведено аналіз основних термінів і понять, що ними позначаються. Перш за все, таких, як «реєстрація», «реєстраційний облік» і деяких інших. Визначено, що реєстраційний облік характеризується юридичною значимістю облікових даних; для офіційності обліку необхідне дотримання, визначеного нормативними актами, порядку реєстраційного обліку; зазвичай офіційність реєстраційного обліку забезпечують реєстри (регістри, кадастри). В свою чергу, визначено, що реєстрація характеризується не тільки юридичною значимістю облікових даних. Така процедура супроводжується видачею заявнику правовстановлюючого документа (свідоцтва) про офіційне визнання і підтвердження державою законності існування матеріальних об’єктів і юридичних фактів.