Синкретика міжнародного правопорядку епохи метамодерну

Abstract

Динаміка правового розвитку на сучасному етапі життя постіндустріального суспільства, зумовлює вироблення ефективних інструментів адекватного реагування на виклики сьогодення. Змінюється порядок організації та функціонування всіх сфер життя: і економічної, і політичної, і гуманітарної, і безпекової та ін. Багатовекторність міжнародних процесів свідчить про те, що значення забезпечення стабільності у світі надалі зростатиме. Світове співтовариство дедалі більше переконується у необхідності розроблення раціональних підходів для колективного вирішення світових проблем та викликів, створення збалансованої системи міжнародних відносин, з працюючими процедурами контролю та впливу на суб’єктів міжнародного права, належної реалізації та захисту загальнолюдських цінностей. Формування міжнародного правопорядку має відповідати певним магістральним орієнтирам розвитку, зокрема: збереження та раціональне використання природного середовища; ефективна взаємодія із іншими соціальними системами; досягнення певного рівня і стану у розвитку міжнародних правовідносин, які визначаються фактичним ступенем розвитку міжнародної економіки і політики, характером і сукупністю інтересів учасників міжнародного правопорядку; розбудова моделей мирної та партнерської взаємодії учасників міжнародного правопорядку; розробки механізмів які були би здатні вчасно адоптуватися та реагувати на розвиток і зміну відносин сучасного світу. Під міжнародним правопорядком слід розуміти особливий зріз правової реальності, який чітко відображає статичні та динамічні характеристики правового впливу на відносини, учасниками яких виступають суб’єкти міжнародного права, засновується на принципах законності та верховенства права, загальнолюдських цінностях та міжнародно-правових приписах закріплених у нормах м’якого та твердого права. Міжнародний правопорядок та загально-правовий розвиток, стимулюють розроблення ефективних механізмів діалогу правових культур правових систем метамодерну, які мають бути засновані на загальновизнаних людських цінностях, розумінні необхідності забезпечення раціональної екологічної політики, наявності діючих процедур підтримки світової безпеки та технологічно-досконалих інструментів відповідних потребам інформаційного суспільства.