Міжнародно-правове регулювання захисту прав дітей в умовах воєнного стану

Abstract

У статті проаналізовано правові аспекти захисту прав дітей та їх свобод, як найбільш уразливої категорії, в умовах воєнного стану. Розкрито особливості міжнародно-правового регулювання в галузі захисту прав дітей. Розглянуто основні нормативні акти, які регламентують діяльність з питань захисту прав дітей – Загальну Женевську декларацію, Загальну декларацію прав людини, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Декларацію прав дитини, Декларацію про захист жінок і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів, Конвенцію про права дитини, Факультативний протокол щодо участі дітей у збройних конфліктах. Констатовано, що Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини у 1991 році, у період з 2002 по 2003 роки ратифікувала деякі міжнародні договори у галузі сімейного права, які розроблено у рамках Ради Європи і Гаазької конференції з міжнародного приватного права, що дозволяють вирішувати практичні питання, які стосуються захисту прав дітей. Проаналізовано закони України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про внесення змін до деяких законів України, спрямованих на посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми», «Про охорону дитинства», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів», «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану». Наведено статистику злочинів, вчинених Російською Федерацією проти українських дітей. Визначено проблематику, надано пропозиції щодо удосконалення даного напряму діяльності. Теоретично обґрунтовано доцільність створення в Україні єдиного органу влади, відповідального за захист прав дитини як у мирний, так і у воєнний час – Офіс дитячого омбудсмена (незалежного від уряду, Президента, суспільства), діяльність якого буде законодавчо урегульованою та відповідати принципу прозорості. Зроблено висновок, що з метою уникнення протиріч, а також належного забезпечення захисту прав дітей в умовах збройних конфліктів, необхідно якнайшвидше привести вітчизняне законодавство у відповідність до норм міжнародних стандартів.