Адміністративно-правові засади забезпечення права на фахову передвищу освіту особам з інвалідністю

Abstract

Наукова стаття присвячена адміністративно-правовим засадам забезпечення права на фахову передвищу освіту особам з інвалідністю: зарубіжний досвід та напрямки удосконалення. Розкрито досвід США, європейський країн забезпечення права на фахову передвищу освіту осабм з інвалідністю Акцентовано увагу, що вища освіта США і Великої Британії – традиційно відноситься до так званої ліберальної, або ринкової, моделі, що характеризується високим ступенем децентралізації управління й диверсифікацією систем вищої освіти. В Італії держава має виключні законодавчі повноваження щодо загальних питань у галузі освіти, мінімальних стандартів, що мають бути гарантовані по всій країні, та основних принципів. Регіони визначають шкільні мережі в межах своїх територій, коригують шкільний календар, мають виключні повноваження у сфері професійної освіти та навчання. Школи є автономними в плані дидактичної, організаційної та науково-дослідницької роботи. Італійська держава несе відповідальність за фінансування шкіл як на освітні, так і на адміністративні цілі. Зроблено висновок, що якісне формування та реалізації фахової передвищої освіти особам з інвалідністю можливо через запозичення позитивного зарубіжного досвіду: а) відкритість формування та реалізації державної політики у наведеній сфері для осіб з інвалідністю; б) активний розвиток, заохочення, стимулювання провадження інноваційної діяльності закладами вищої школи, в тому числі, і фахової передвищої освіти для осіб з інвалідністю; а) якісно нова парадигма змісту освіти – розгляд її не як сукупності наданого об’єму знань, вмінь та навичок, що підібрані за визначеною спеціальністю, а формування всебічно розвиненої особистості за комплексним підходом. Відбувається зміщення акценту не стільки на те, скільки знає здобувач, зокрема, осіб з інвалідністю спеціальних відомостей у обраній сфері навчання, а на те, яким чином розвинені за допомогою такого навчання такі його професійні якості, як здатність адаптуватися, практичність та ініціативність, можливість застосувати отримані спеціальні знання, у необхідних випадках творчо їх переосмислити для осіб з інвалідністю. Отже, при впровадженні електронного урядування в Україні, нам необхідно враховувати досвід зарубіжних країн для уникнення типових помилок та здобуття для себе найбільш успішних практик. Пріоритетом для країн, які нами були дослідженні є запровадження якісної фахової передвищої освіти вразливим верствам населення.