Партисипація як один з елементів цифрової трансформації публічного управління

Abstract

Основним геополітичним питанням, яке постає перед державою на початку третього тисячоріччя, є здатність країни реалізувати свої порівняльні конкурентні переваги в координатах глобального інформаційно-комунікаційного простору, щоб не бути позбавленими реальної самостійності і національного суверенітету та віднесеними на периферію світового розвитку. Визначаються концептуальні та пріоритетні завдання української влади щодо формування й розвитку інформаційних і цифрових технологій із метою вдосконалення державного управління, поліпшення якості життя громадян, економічного зростання, сталого розвитку, збереження і зміцнення суверенітету держави. Розглядаються законодавчі етапи створення збалансованої інформаційно-комунікаційної інфраструктури управління державою, спроможної забезпечити формування, поширення та ефективне використання й захист ресурсів, що багато в чому залежать від чіткого законодавчого визначення системи поглядів на мету, напрями й основні завдання виконання урядом інформаційно-комунікаційної функції. У статті проаналізовано умови для здійснення цифрового стрибка та переходу на більш високий технологічний рівень розвитку. Масштаби й темпи цифрових трансформацій мають стати основними характеристиками економічного розвитку. За системного державного підходу, що супроводжується формуванням належної правової бази, цифрові технології стимулюватимуть розвиток відкритого інформаційного суспільства як одного з важливих чинників розвитку демократії в країні, підвищення продуктивності, економічного зростання та підвищення якості життя громадян України. Необхідною умовою для ефективного використання цифрової інфраструктури є наявність цифрових навичок. За їх баку навіть наявність покриття та забезпечення технікою не дадуть змогу скористатися перевагами, які забезпечує розвинена інфраструктура. З іншого боку, брак навичок зменшує попит на цифрові послуги, що стримує розвиток галузі