Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4096
Назва: COVID-19 – новітній виклик для світу та прав людини: легітимна протидія поширенню інфекції?
Інші назви: Covid-19 is the latest challenge for the world and human rights: a legitimate resistance to the spread of infection?
Автори: Васильченко, О. П.
Vasylchenko, О. Р.
Ключові слова: COVID-19
пандемія
права людини
ізоляція
заходи держав із протидії пандемії
Європейська конвенція про права людини та громадянина
COVID-19
pandemic
human rights
insulation
measures of states to counteract the pandemic
European Convention on Human and Civil Rights
constitution
right to freedom of movement and assembly
Дата публікації: 16-лис-2020
Видавництво: Університет митної справи та фінансів
Бібліографічний опис: Васильченко О. П. COVID-19 – новітній виклик для світу та прав людини: легітимна протидія поширенню інфекції? / О. П. Васильченко // Правова позиція. – 2020. -№ 3 (28). - С. 19 – 23
Серія/номер: Правова позиція;2020. -№ 3 (28)
Короткий огляд (реферат): Статтю присвячено аналізу деяких аспектів протидії держав світу масштабній загрозі – новітній гострій респіраторної хворобі COVID-19, спричиненій коронавірусом SARS-CoV-2, яка стрімко поширювалася світом і спричинила велику кількість летальних випадків. Уряди більшості країн, які постраждали від стрімкого поширення інфекції найбільше, вдалися до різних заходів із метою протидії поширенню пандемії – медичного, економічного, соціального характеру. У результаті низки комплексних заходів держав окремі економічні та соціальні права, а також політичні свободи зазнали серйозних обмежень задля протидії ще більш серйозним наслідкам. З-поміж таких заходів, які викликали найбільшу кількість питань у правовій площині, – це надання державі права затримувати й ізолювати людей, підозрюваних у захворюванні на коронавірус. Відповідно, йдеться про примусову ізоляцію, яка розглядається як один із ключових стовпів нової стратегії стримування коронавірусу. Однак згадані права не є абсолютними в тому сенсі, що існують визнані законні винятки, які включають запобігання поширенню інфекційних захворювань і захист здоров’я населення. Проте державні заходи, які перешкоджають цим правам, повинні здійснюватися в суворій відповідності до закону, прозоро та в необхідному і пропорційному порядку для досягнення цілей цих законів. А ті, хто зазнав обмежень, повинні мати право на апеляцію, щоб оскаржити їх можливе утримання. Насамперед реакція держави під час надзвичайної ситуації повинна бути заснована на фактичних даних, а не зумовлюватися політичним тиском або потребою щось робити. Має бути чітке наукове й медичне обґрунтування екстрених заходів. Низка держав-членів Ради Європи скористалась відповідним правом та у зв’язку з обмежувальними заходами, спрямованими на боротьбу з COVID-19, почала повідомляти Генерального Секретаря РЄ про дерогацію (тобто про відступ) від деяких положень ЄКПЛ, як це передбачено статтею 15 Європейської конвенції про права людини та громадянина. Автор доходить висновку, що, враховуючи новітність загрози та відсутність достатнього міжнародного досвіду практичної протидії таким викликам, заходи держав переважно відповідають чинним міжнародним і регіональним стандартам.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4096
ISSN: 2521-6473
Розташовується у зібраннях:2020/3(28)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
3 Васильченко О. П..pdfелектронне видання341,03 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.