Адміністративно-правові засади реалізації дільничними офіцерами поліції заходів індивідуальної профілактики злочинів та адміністративних правопорушень

Abstract

Аналізуються особливості діяльності дільничних офіцерів поліції на таких стадіях індивідуальної профілактики, як: виявлення осіб, які потребують профілактичного впливу; прогнозування їхньої протиправної поведінки; вибір заходів індивідуального профілактичного впливу щодо них та негативних факторів оточуючого їх мікросередовища; перевірка та оцінка результатів застосованих профілактичних заходів. Обґрунтовуються пропозиції щодо необхідності розширення нормативно закріпленого переліку осіб, щодо яких дільничними офіцерами поліції має здійснюватись індивідуальна профілактична робота. Розкривається зміст таких основних заходів індивідуальної профілактики, що найбільш часто застосовуються дільничними, як офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки, превентивний облік, адміністративний нагляд, профілактична бесіда, терміновий заборонний припис стосовно кривдника, надання соціальної допомоги, профілактична опіка, обговорення протиправних вчинків особи за місцем проживання, роботи, навчання. Зроблено висновок, що сьогодні чинне законодавство надає дільничним офіцерам поліції фактично невичерпні ресурси та можливості щодо позитивної корекції поведінки осіб, від яких із високою ймовірністю можна очікувати вчинення правопорушень, а також нейтралізації криміногенних факторів їх оточуючого мікросередовища. Однак для того, щоб досягнути дійсно помітних результатів у цій сфері, самого лише нормативного регулювання недостатньо. Не менш важливу роль відіграють суб’єктивні фактори, основним із яких є рівень професійної підготовки дільничного офіцера поліції. Так, лише добре підготовлений працівник може безпомилково обрати такий захід профілактичного впливу, який був би своєчасним, необхідним, достатнім та найбільш ефективним у тій чи іншій ситуації. Індивідуальна профілактика – це тривалий процес, а тому всі застосовувані заходи повинні бути послідовними, систематичними, взаємоузгодженими, мати багатоступеневий та комплексний характер. Крім того, такі заходи мають бути диференційованими, враховувати індивідуальні особливості профілактованого, вміло поєднувати репресивні й виховні функції.