Механізм забезпечення прав дитини, яка вчинила правопорушення, у національному законодавстві

Abstract

Розбудова правової держави, громадського суспільства в Україні об’єктивно зумовлює пошук моделі суспільного устрою, у центрі якої має бути людина як найвища соціальна цінність. Створення правової держави вимагає вирішення цілого комплексу політичних, соціально-економічних проблем, становлення загальнокультурної системи цінностей, пошуку і застосування програм, напрямів соціальної політики, які сприятимуть формуванню духовно збагаченої особистості, свідомість якої відобразить світогляд, ідеї, потреби, інтереси суспільства і людства загалом Важливими орієнтирами в розбудові правової держави, захисту прав і свобод її громадян повинні стати цінності європейських держав. Зокрема захист прав дітей, які перебувають у конфлікті із законом, повинен бути пріоритетним напрямом діяльності держави, діти – це майбутнє будь-якої держави, і від того, які умови будуть створені державою для всебічного розвитку та захисту дітей, буде залежати її існування. Ціннісними орієнтирами в цьому напрямі, беззаперечно, є Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права людини, Європейська конвенція про права людини 1950 року, Європейська конвенція про здійснення прав дітей. Пунктом 1 статті 40 Конвенції про права дитини 1989 року визнано право кожної дитини, яка порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові в дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та за якого враховуються вік дитини і бажаність сприяти її реінтеграції та виконанню нею корисної ролі в суспільстві. У статті розглянуто нормативно-правові, законодавчі акти, які застосовуються судовими, правоохоронними й іншими державними органами, щодо дітей, які перебувають у конфлікті із законом. Проведено аналіз законодавства та наукових статей, висвітлено бачення автора щодо внесення змін у законодавство, зроблено висновки.