Показати скорочений опис матеріалу
| dc.contributor.author | Шуляк, С. В. | |
| dc.date.accessioned | 2026-10-23T07:35:06Z | |
| dc.date.available | 2026-10-23T07:35:06Z | |
| dc.date.issued | 2026-10-23 | |
| dc.identifier.citation | Шуляк С. В. Близькосхідна політика Північної Кореї: іранський напрямок. Філософія та політологія в контексті сучасної культури. 2023. Т. 15 (Спецвипуск). С. 43-50. | uk_UA |
| dc.identifier.issn | 2663-0273 | |
| dc.identifier.uri | http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/8815 | |
| dc.description.abstract | Робота присвячена висвітленню специфіки співробітництва Північної Кореї з Іраном у контексті її близькосхідної політики. Співробітництво двох держав, що входять до так званої «вісі зла», у якому переважає військова компонента, викликає постійне занепокоєння і близькосхідних країн, і деяких впливових позарегіональних акторів (передусім США та ЄС), що розглядають його як таке, що становить загрозу їхній безпеці. З’ясування специфіки північнокорейської політики у такому конфліктному регіоні як Близький Схід може бути здійснене за допомогою неореалістичного підходу, зокрема теорії балансу загроз С. Вольта, що передбачає пояснення поведінки держав на міжнародній арені виходячи з їхнього сприйняття потенційних загроз. Розглядається становлення співробітництва Північної Кореї та Ірану в контексті формування близькосхідної політики КНДР. Акцент зроблено на співпраці у військово-політичній сфері: постачання зброї до Ірану, участь у реалізації ядерної та ракетної програм, підтримка Північною Кореєю проіранських угруповань на Близькому Сході. Встановлено, що близькосхідна політика Північної Кореї, в цілому, та її іранський напрямок, зокрема, мають яскраво виражену антиамериканську спрямованість. Обидві країни розглядають США як головне джерело загроз власній безпеці. Антиамериканізм створює необхідне підґрунтя для співпраці незважаючи на суттєві ідеологічні розбіжності правлячих в Ірані та Північній Кореї режимів. Події «Арабської весни», що призвели до падіння партнерських режимів у деяких арабських країнах (передусім у Лівії та Єгипті), значною мірою послабили позиції КНДР в регіоні й спричинили до розбіжностей з Іраном в оцінці подій у деяких країнах. Разом з тим це не змінило її загального курсу на партнерство з ним та його регіональними союзниками, зокрема Сирією та антиізраїльськими рухами в арабських країнах (Хезболла. ХАМАС). З’ясовано, що Тегеран і Пхеньян мають значні відмінності в сприйнятті їх двосторонніх стосунків. Політика Ірану стосовно головних ворогів КНДР – США та Південної Кореї має цілком прагматичний й навіть опортуністичний характер, і не відкидає можливості співпраці з ними. На відміну від Північної Кореї, Іран свідомо обмежує свої стосунки з нею і відкидає розвиток партнерства більше, ніж він потребує. Це накладає певні обмеження на поглиблення співробітництва між країнами у подальшому. | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.publisher | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара | uk_UA |
| dc.subject | Північна Корея | uk_UA |
| dc.subject | зовнішня політика | uk_UA |
| dc.subject | Близькій Схід | uk_UA |
| dc.subject | військове співробітництво | uk_UA |
| dc.subject | ядерні технології | uk_UA |
| dc.subject | ракетна зброя | uk_UA |
| dc.subject | Хезболла | uk_UA |
| dc.subject | Іран | uk_UA |
| dc.subject | Сирія | uk_UA |
| dc.title | Близькосхідна політика Північної Кореї: іранський напрямок | uk_UA |
| dc.type | Article | uk_UA |