Дискурс та функціональний стиль: проблема співвідношення.Studialinguistica

Abstract

Статтю присвячено проблемі співвідношення категорій дискурсу та функціонального стилю у потрактуваннях сучасних спеціалістів. Увагу до цієї проблеми обумовлено, з одного боку, зростанням популярності дискурсивного аналізу та терміну дискурс і, з іншого боку, тим фактом, що функціональний стиль залишається однією з ключових категорій сучасної східноєвропейської стилістики. Окреслено ключові теоретичні засади концепцій дискурсу та функціонального стилю; спільні риси дискурсу та функціонального стилю; критерії їх розмежування, запропоновані спеціалістами. Для теоретичного зіставлення обох категорій залучено концепції дискурсу М. Фуко, французької та німецько-австрійської школ аналізу дискурсу, Н. Д. Арутюнової, Т. ван Дейка, а також розуміння стилю В. В. Виноградовим, М. Н. Кожиною. На думку сучасних дослідників, дискурс та функціональний стиль належать до суміжних лігнвістичних дисциплін та мають близькі ознаки. Ключовою ознакою називають екстралінгвістичні фактори, які прямо визначають специфіку дискурсу та функціонального стилю. Водночас дослідники рішуче розмежовують дискурс та функціональний стиль, визнаючи складність проблеми виокремлення критеріїв для такого розмежування. Розрізнення обох категорій здійснюється на основі онтологічного критерію: дискурс трактується через поняття “дискурсивна формація”, стиль – через “форму супільної свідомості”. Відповідно спеціалісти доходять висновку про різнородовість, різнопорядковість, різноприродність феноменів дискурсу та функціонального стилю. Констатується самодостатність кожної з концепцій та наголошується на необхідності їх спільного застосування для глибшого лінгвістичного аналізу тексту. Поряд з цим співвідношення дискурсу та стилю розглядається на основі текстоцентричної моделі дискурсу. Аргументується думка про певну ієрархічну підпорядкованість методів стилістики дискурс-аналізу. Говориться про “вбудовування” предмета стилістики у предмет аналізу дискурсу, яке сприяє інтердисциплінарному збагаченню: аналіз дискурсу набуває власне “лінгвостилістичного наповнення”, а стилістика направляється у русло чітко окреслених функціональних параметрів дискурсу.