Засада людяності та її реалізація в діяльності слідчих та інших правоохоронних органів

Abstract

У статті подається концепт та доктринальна модель юридичної визначеності принципу людяності, визначається його місце в системі принципів правової держави, особливості реалізація даного принципу в діяльності слідчих та інших правоохоронних органів. Обґрунтовується висновок, що правовідносини в державі мають ґрунтуватись на принципі людяності, яким визначається гуманне поводження з людиною, як визначальним феноменом суспільних відносин, визнання саме людини, з усіма її фізичними, інтелектуальними, духовними та іншими корисними для суспільства якостями, найвищою цінністю держави. Якщо верховенство права орієнтує правотворчу діяльність держави на визнання прав і свобод людини найвищою цінністю в державі, то людяність орієнтує на визнання найвищою цінністю в суспільстві і державі безпосередньо саму людину, благополуччя її життя, її унікальну соціально корисну особистість. Відповідно до принципу людяності людина, її життя і особистість є визначальним вектором цивілізаційного розвитку, а честь, гідність, репутація, свобода, недоторканність, безпека, права і свободи людини визнаються найвищою правничою цінністю та наповнюють зміст принципу верховенства права. Пропонується принцип людяності закріпити в ст. 3 Конституції України, а також викласти в розділі 2 Закону України «Про Національну Поліцію України» та законах щодо організації діяльності слідчих та інших правоохоронних органів (концептуальна модель проектів відповідних норм права додається). Вноситься пропозиція на основі принципу людяності та з урахуванням принципу пропорційності удосконалити приписи ч. 3 ст. 42 Закону України «Про Національну Поліцію України» щодо порядку застосування поліцейських заходів примусу. Ст. 28 Конституції України пропонується доповнити положеннями принципу презумпції добропорядності людини. Аналізуються питання застосування принципів людяності та презумпції добропорядності людини для удосконалення законодавчої та правозастосовної практики, розвитку інститутів окремих галузей права. Показані шляхи розв’язання проблеми забезпечення якості та гармонізації законодавства, зміцнення гарантій захисту прав і свобод людини, розвитку доктрини правової держави.