Показати скорочений опис матеріалу
dc.contributor.author | Шуляк, С.В. | |
dc.date.accessioned | 2023-12-05T11:54:30Z | |
dc.date.available | 2023-12-05T11:54:30Z | |
dc.date.issued | 2023-12-05 | |
dc.identifier.citation | Шуляк С.В. Мотиви іранської інтервеції в громадянську війну в Сирії: безпековий вимір. Регіональні студії, 2019, №18. С. 101-104. | uk_UA |
dc.identifier.issn | 2663-6115 | |
dc.identifier.uri | http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/6172 | |
dc.description.abstract | Сирійська громадянська війна, що розпочалася в 2011 році, характеризується надзвичайно високим рівнем інтернаціоналізації. Країна опинилася у центрі уваги різноманітних акторів регіональної та світової політики. Іран разом із Росією став найбільш впливовим зовнішнім гравцем у сирійському конфлікті. Іранська інтервенція забезпе- чила виживання режиму Асада та його перемогу у війні. Проте перемога Ірану в Сирії виявилася занадто дорогою. У Сирії Іран зазнав найбільших людських втрат після закінчення ірано-іракської війни (1980–1988 рр.) і величезних фінансових витрат. У цій статті проаналізовано мотиви втручання Ірану у громадянську війну в Сирії. Теоретико-методологічними засадами дослідження були обрані неореалістичний підхід та теорія балансу загроз Стефана М. Уолта. Автор стверджує, що головним мотивом іранського керівництва було прагнення усунути загрози національній безпеці, які походять від різноманітних світових і регіональних акторів і гравців у сирійському конфлікті (Ісламської держави та інших радикальних сунітських угруповань, США, Ізраїлю, Саудівської Аравії та інших монархій Перської затоки, Туреччини та курдських опозиційних груп). Крім того, воно прагнуло підтримати регіональний вплив Ірану та регіо- нальний баланс сил. На думку іранських політиків, національну безпеку можна визначити у двох напрямах. З одного боку, це стосу- ється нейтралізації елементів, які становлять загрозу безпеці країни, таких як присутність ворога поблизу її націо- нальних кордонів. З іншого боку, це тягне за собою підтримку головних стовпів регіонального впливу Ірану. Інакше кажучи, чим сильніші та стійкіші ці стовпи, тим більша здатність Ірану відвертати загрози з боку регіональних і світо- вих держав. Відповідно до такого бачення Сирія, Ірак і Ліван є частиною сфери національної безпеки Ірану, а звідси загрози їхній безпеці розглядаються як загрози національній безпеці Ірану. Незважаючи на виживання режиму Асада та його перемогу у війні, втручання Ірану в Сирії буде тривати, оскільки загрози його національній безпеці та регіональному впливу не були повністю ліквідовані. | uk_UA |
dc.language.iso | uk | uk_UA |
dc.publisher | Ужгородський національний університет | uk_UA |
dc.relation.ispartofseries | Регіональні студії;2019, №18 | |
dc.subject | Сирія | uk_UA |
dc.subject | громадянська війна | uk_UA |
dc.subject | іноземна інтервенція | uk_UA |
dc.subject | Іран | uk_UA |
dc.subject | національна безпека | uk_UA |
dc.subject | баланс загроз | uk_UA |
dc.title | Мотиви іранської інтервеції в громадянську війну в Сирії: безпековий вимір | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |