Короткий опис (реферат):
У статті встановлено, що реформи та глобальна нестабільність ознаменувалися численними трансформаціями,
які не тільки докорінно змінили організацію життя суспільства, а й сформували особливу модель комерційного характеру
та договірних відносин. У сучасних умовах для кожної держави важливими є питання вибору та ефективного налаштування інструментів та механізмів монетарної політики, спрямованої на регулювання та забезпечення фінансово-безпеки
країни. Саме адекватна та цілеспрямована банківська стратегія Національного банку України визначить ту спрямованість
та траєкторію, яка зможе сприяти створенню підвищеної стійкості фінансової безпеки банківської системи.
Актуалізовано, що для вирішення зазначених завдань використовуються такі інструменти як, ліцензійна діяльність Національного банку, операції на відкритому ринку цінних паперів, регулювання ставки рефінансування та встановлення норми обов’язкових резервів для комерційних банків. Довгострокові цілі кредитно-банківської політики в державі реалізуються за допомогою
Стратегії економічної безпеки держави на період до 2030 року, Стратегії розвитку банківського сектора. На практиці Стратегія
розвитку банківського сектора є середньостроковою, стратегію та передбачає набір інструментів грошово-кредитної політики,
встановлює основні завдання щодо реалізації напряму, що стосується сталого розвитку національної банківської системи, визначає правове забезпечення, встановлює організаційну структуру, виявляє індикатори фінансової безпеки банківської системи.
З’ясовано, що в умовах якісно нового етапу інтернаціоналізації світового фінансового ринку та космічного зростання
інноваційних технологій глобалізаційний процес охоплює всі сфери грошово-кредитних відносин, чинить тиск на всі аспекти
функціонування будь-якої держави, наводячи їх у відповідність до зовнішніх умов діяльності всіх структур та інститутів.
На сьогоднішній день проблеми забезпечення фінансової безпеки та адаптації національної банківської системи стоять на
чільному рівні політики кожної держави. Вирішення цих проблем вимагає від національної банківської системи якнайшвидшої
модернізації, вирішення питання забезпеченості національного господарства відповідною ринковою інфраструктурою, зміцнення національної валюти, а також оптимізації відносин, що склалися на національному ринку, адекватного і своєчасного
реагування на зовнішні виклики та загрози, що забезпечує стійкі економічні темпи розвитку.
Обгрунтовано, що усі ці заходи можуть проводитися як спільно з державними програмами з підтримки вітчизняних
банків, так і самостійно керівництвом банків як основних економічних агентів банківської системи. Відповідно до цих законів
у сучасних умовах на базі держави та регіонів країни можна сформувати відділення, філії та представництва комерційних
банків, а також розширити розмір статутного капіталу, проводити сучасні банківські операції та встановлювати новітні
банківські технології. В умовах якісно нового етапу інтернаціоналізації світового фінансового ринку та космічного зростання
інноваційних технологій глобалізаційний процес охоплює всі сфери грошово-кредитних відносин, чинить тиск на всі аспекти
функціонування будь-якої держави, наводячи їх у відповідність до зовнішніх умов діяльності всіх структур та інститутів.
