Короткий опис (реферат):
У статті досліджені основні філософські теорії визначення природи моделі перехідного правосуддя. Автор наголошує на проблемі відсутності цілісного бачення концепції перехідного правосуддя, що заважає вийти Україні на етап сталого розвитку. Встановлено, що означена проблема пов’язана з недостатністю комплексних наукових праць, присвячених моделі перехідного правосуддя. З огляду на це, автор статті здійснив комплексний аналіз філософських витоків моделі перехідного правосуддя, що дає змогу встановити її місце в сучасній теорії міжнародного права. Доведено, що в науці міжнародного права склалося декілька підходів до визначення філософської природи перехідного правосуддя. Акцентовано увагу на тому, що ці підходи відрізняються один від одного гносеологічною ознакою, тобто особливостями пізнання досліджуваної моделі. Паралельно встановлено, що означені підходи є взаємодоповнюючими, оскільки жоден з них не виключає існування іншого. Автором схарактеризовано суб’єктоцентристський підхід (заснований на ідеї центризму так званих акторів, тобто як жертв,
так і винних). Визначено, що згідно цього підходу модель перехідного правосуддя формується в залежності від суб’єктного складу конфлікту, забезпечуючи рівновагу між сторонами протистояння. Також автором розглянуто об’єктоцентристський підхід (заснований на пріоритеті національного контексту). Встановлено, що у цьому випадку, в центрі миробудування перебувають правда про конфлікт, яка передбачає максимально комплексне осмислення тих тригерів, які призвели до соціальних потрясінь. Окрему увагу автор надає аналізу правоцентристському підходу (розкриває філософію перехідного правосуддя через ідею загальної теорії прав людини). З’ясовано, що його суть полягає у питанні про доцільність і корисність застосування альтернативних заходів, аніж кримінальне переслідування винних осіб.
