Короткий опис (реферат):
У статті визначено необхідність взаємодії органів місцевої влади з громадськістю, оскільки процес включення громадян у місцеве самоврядування є запорукою виконання важливих завдань для всіх суб’єктів взаємодії на конкретній території.
Доведено, що комплексний розвиток окремих територій потребує формування механізму комунікації місцевої влади з громадянами та відповідного його ресурсного забезпечення, що за умов глобалізації, діджиталізації та постійної.
Побудовано структурну схему механізму взаємодії місцевої влади з громадськістю, яка складається з суб’єктів, що поділяються на органи влади (органи державної влади, органи влади регіонального, обласного рівня, органи місцевої влади) та громадські органи (громадяни, громадські об’єднання, недержавні некомерційні організації та підприємницькі структури); об’єктів, які є власне відносинами між органами місцевої влади та населенням, спільне управління задля розвитку території, яке
проявляється у певних результатах; результатів діяльності, які визначаються як будь-які покращення в економічній, соціальній, екологічній та інших сферах діяльності, що мають чітко виражений ефект; а також основного блоку – завдань та процесу взаємодії місцевої влади з громадянами (моделі взаємодії, форми взаємодії, режими взаємодії, методи взаємодії, функції взаємодії, принципи взаємодії), а також підсистеми забезпечення (організаційної, ресурсної, правової та інформаційної).
Для ефективного ресурсного забезпечення діяльності механізму взаємодії місцевої влади з громадянами потрібні (окрім базових матеріально-технічних, фінансових, кадрових та інформаційних ресурсів) виділено наступні види ресурсів: влада (соціальний ресурс базового характеру), економічний потенціал території (економічний ресурс базового характеру), який включає: матеріально-фінансові ресурси – місцеві бюджети, соціо-демографічні можливості території (унікальний вид соціальних ресурсів об'єктивного характеру), інтелектуально-кадровий ресурс території (соціальний ресурс суб’єктивного характеру) передбачає поєднання інтелектуально-кадрового потенціалу громадськості і структур місцевого самоврядування, інформаційно-комунікаційні ресурси території (інформаційний ресурс суб’єктивного характеру) та ресурси примусово-силового характеру (соціальний ресурс суб’єктивного характеру).
