dc.description.abstract |
У статті досліджена онтологічна суть судового прецеденту у судочинстві України( на прикладі спорів про
страхування). Констатовано, що не всі правові висновки Верховного Суду характеризуються як прецеденти. На підставі проведеного дослідження суті судового прецедента з урахуванням наукових праць вітчизнаних і зарубіжних авторів зроблено висновок про те, що прецедентом є тільки ті правові позиції Верховного Суду, що вміщують створені ним принципи, які внаслідок багаторазового релевантного застосування в аналогічних справах набувають ознак правової норми (традиції). Як інше джерело права, відмінне від прецеденту, розглядаються обов’язкові для суду вказівки вищих судів, які містяться у постановах, що скасовують судові рішення і спрямовують справи на новий розгляд (судова казуїстика). Запропоновано визнати судовий прецедент як інститут процесуального права, з метою процесуальної економії та прогнозованості судових рішень .
Обгрунтовується необхідність запровадити процесуальний механізм функціонування судового прецеденту у процесуальних кодексах у вигляді : викладення його у клопотанні або заяві сторін, передбачення у предметі доказування, запровадивши як обов’язкову підставу для скасування судового рішення безпідставне неврахування судового прецеденту.
Присвячено розгляду формування та застосування судового прецеденту у судочинстві України. Розкрито сутність судового прецедента як інституту процесуального права, підкреслено, що судовий прецедент виникає там і тоді, де і коли Верховний Суд або інші суди створюють правові принципи. |
uk_UA |