Короткий опис (реферат):
У статті розкривається одне із загальних правил вчинення нотаріальних дій консулом – місце вчинення нотаріальної дії та проблеми, які виникають на практиці щодо визначення такого місця з урахуванням різних видів нотаріальних проваджень, зокрема щодо забезпечення доказів, спадкування тощо, а також правило оплати за вчинення нотаріальної дії консулом.
Із цією метою автором проаналізований Консульський статут України та Положення про порядок учинення нотаріальних дій у дипломатичних представництвах та консульських установах України, Віденську конвенцію про консульські зносини та наукові праці вчених, що надало йому можливість установити деякі суперечності між цими актами щодо визначення місця вчинення нотаріальних дій консулам та необхідності доповнити ці акти нормами чи внести зміни в існуючі з метою уточнення чи розширення місця вчинення нотаріальної дії з урахуванням її специфіки
та територіального критерію. Автором проаналізовано деякі види нотаріальних дій та звернено увагу на те, що в законі по деяких із них чітко встановлено місце вчинення нотаріальної дії. Але консул під час учинення тих дій, які належать до його компетенції, має враховувати як предметний, так і територіальний критерії, норми іноземного права країни перебування та міжнародних договорів. Особливо це має істотне значення у провадженнях при забезпечені доказів, спадкуванні нерухомого майна, яке належало спадкодавцеві та знаходиться на території різних країн.
Цікавими для аналізу є такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису на зобов’язаннях, передача в депозит грошових сум та цінних паперів. Щоб показати специфіку вчинення таких нотаріальних дій, автор звернувся до аналізу
Договору про правову допомогу та правові відносини між Україною та Республікою Польща в цивільних і кримінальних справах. Адже саме така специфіка вчинення нотаріальної дії, а зокрема і місце її вчинення, істотно впливають на розмір консульського збору.
