Короткий опис (реферат):
Статтю присвячено дослідженню принципу пропорційності, його сутності й місця в системі принципів цивільного судочинства, взаємозв’язків з іншими принципами цивільного судочинства, а також правової реалізації у здійсненні цивільного судочинства в порядку позовного провадження.
У статті розглядаються теоретичні розробки та доктринальні наукові підходи до принципу пропорційності як складника верховенства права, розуміння його сутності та юридичної природи як основоположного принципу цивільного судочинства, а також окремі аспекти історичного розвитку та новітнє розуміння досліджуваного принципу в контексті висновків, сформованих практикою Європейського суду з прав людини.
На підставі проведеного аналізу судової практики відповідної міжнародної судової установи виокремлено чотири групи вимог принципу пропорційності щодо правомірності і виправданості обмежень, які можуть застосовуватися судом до учасників справи під час здійснення правосуддя, а саме: законність обмеження; правомірність (легітимність) мети обмеження; необхідність обмеження, що має бути домірним з його метою та відповідним їй; існування законодавчо визначених механізмів захисту від неправомірності обмеження.
Досліджено реалізацію принципу пропорційності під час здійснення цивільного судочинства в порядку позовного провадження в контексті вирішення судом питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
У зазначеній площині проаналізовано практику розгляду спорів у цивільному процесі ЄС, в якій правозастосування принципу пропорційності знаходить своє безпосереднє втілення у визначенні процедури вирішення «дрібних спорів».
На підставі теоретичних наукових доробок, аналізу вітчизняного цивільного процесуального законодавства та судової практики Європейського суду з прав людини сформовано наукову позицію щодо сутності принципу пропорційності шляхом виокремлення його характерних ознак. Визначено зміст принципу пропорційності, який розглядається як сукупність складових вимог, що підлягають урахуванню судом у визначенні процесуальних дій, якими обмежуються
права учасників справи, а саме: законність таких дій; відповідність їх правомірній (законній) меті; необхідність учинення таких дій; їх домірність тій процесуальній меті, задля якої вони вчиняються; відповідність обмежень завданням та основним засадам (принципам) цивільного судочинства. За результатами проведеного дослідження зроблено висновки.
