Короткий опис (реферат):
У статті розглянуто нагальні питання протидії інформаційним загрозам у сфері національної безпеки та її прикордонному секторі. Основними елементами механізму публічного управління визначено інституції публічного управління, притаманні їм та нормативно визначені методи й інструменти впливу на об’єкти управління. Також зазначені допоміжнелементи, що забезпечують процеси постійного вдосконалення якості діяльності, соціальної відповідальності державних та інших організацій і підтримання взаємодії з міжнародними партнерами.
Акцентовано увагу, що мінімізація ризиків інформаційної вразливості особистості потребує розширення її уявлень про: концептуальні засади та необхідність конституційного поділу державної влади, запровадження механізмів стримувань та противаг з метою недопущення узурпації влади; зміст механізмів публічного управління в демократичному правовому громадському суспільстві; базові підходи щодо неупередженої оцінки результатів діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, ролі громадських інституцій та окремих громадян щодо зміцнення національної і прикордонної безпеки; основні національні та міжнародні норми права; основні права громадянина та людини; відмінності правової поведінки особистості в суспільстві; незворотність відповідальності за протиправну діяльність; основні підходи щодо оцінки джерел повідомлень та інформації; політичну культуру; причини, негативні наслідки, способи подолання шкідливих для здоров’я особистості звичок.
Зазначено, що відмінність механізмів публічного управління від механізмів державного управління полягає в залученні для виконання функцій держави як органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування, громадських організацій та окремих громадян. Визначено, що основу комплексного механізму публічного управління інформаційною безпекою особистості у сфері національної безпеки та її прикордонному секторі становлять національні механізми публічного управління.
Вони мають бути гармонізовані з міжнародними механізмами взаємодії та співпраці, механізмами поширення кращих практик публічного управління.
Наведено авторське визначення механізму публічного управління інформаційною безпекою особистості у сфері національної безпеки та її прикордонному секторі. Зазначено, що він являє собою спільну діяльність органів державної влади,
місцевого самоврядування, які із залученням та сприянням громадських організацій, окремих осіб, притаманними їм нормативно визначеними методами та інструментами забезпечують адекватне реальності сприйняття в суспільстві соціально значимої інформації з метою захисту конституційного ладу (включаючи механізми стримувань і противаг), суверенітету, територіальної цілісності держави, національних цінностей, дотримання законності, правопорядку, створення умов для
всебічного і гармонійного розвитку людини. Його відмінність полягає у спрямуванні зусиль держави щодо створення для кожної особистості реальної можливості самостійно та адекватно орієнтуватися в інформаційних потоках від різних за
ступенем достовірності джерел.
