Короткий опис (реферат):
У статті досліджено окремі методологічні засади удосконалення поняття «грошово-кредитна політика» (далі – ГПК). Доведено, що держава є основним суб’єктом, який покликаний виконувати координуючу, організуючу роль у регулюванні процесів її реалізації з боку Національного банку України (далі – НБУ). У зв’язку з цим аргументовано положення про доцільність застосування словосполучення «грошово-кредитна політика держави», що потребує внесення змін до Стратегії монетарної політики Національного банку, Основних засад ГКП на 2020 рік та середньострокову перспективу та до інших нормативно-правових актів у цій сфері.
ГКП має бути пов’язана з майбутніми показниками економічного розвитку, а не економічного зростання в країні. Аргументовано, що саме категорія «економічний розвиток» у більшій мірі відповідає критеріям сталого розвитку.
Зазначеним зумовлено пропозицію щодо приведення у відповідність до ГКУ визначення поняття «ГКП», що наведене у спеціальному законодавстві України. Поняття «ГКП» охоплює також і підтримку «стабільності валютного курсу».
У зв’язку з цим виділення окремої «валютної політики» як різновиду економічної політики в межах кодифікованого акту визнається недоцільним. Додатково це аргументовано тим, що реалізація валютної політики, як і ГКП, покладається
на одного і того ж суб’єкта – НБУ, а управління золотовалютними резервами (об’єкт валютної політики за ГКУ) є одним із засобів ГКП. Доведено, що досягнення задекларованих державою цілей, зокрема сприяння сталому розвитку країни, є неможливим без активної взаємодії та взаємозумовленості економічної політики, в тому числі такого її напряму, як ГКП, зі стратегією держави в екологічній та соціальній сферах
