dc.description.abstract |
Стаття присвячена з’ясуванню термінологічної сторони концепту «публічна адміністрація у сфері запобігання та протидії корупції в Україні». Проаналізовано сутність терміну «публічна адміністрація» в умовах трансформаційних заміщень застарілих категорій. Зазначено, що відсутність законодавчого закріплення трактування аналізованого терміну у національному законодавстві негативно
впливає на його термінологічну сутність. Не менш негативним явищем є і відсутність Концепції реформування публічної адміністрації в Україні. Сформовано визначення концепту «публічна адміністрація у сфері запобігання та протидії корупції в Україні» та визначено її суб’єктний склад.
Вбачається, що це цілісне правове симбіотично-взаємозалежне утворення, яке має чітко розподілені функції між суб’єктами її структури. Відповідно, її структуру складають публічні органи влади, їх структурні підрозділи та делеговані ними представники; приватні особи та структури громадського спрямування; представники міжнародних інституцій. Зокрема це, Президент України, фракції політичних сил у Верховній Раді України, Комітет Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції, Кабінет Міністрів України, Національна рада з питань антикорупційної політики при Президенті України, НАЗК, НАБУ, ДБР, САП, АРМА, ВАС, органи прокуратури та Національної поліції, Міністерство юстиції України, Громадська Правозахисна організація «Права людини», Центр політико-правових реформ, Transparency International Україна, Центр політичних студій та аналітики «Ейдос», інші.
У класифікаційному аспекті, зазначених суб’єктів поділено на наступні групи: 1) носії політичної волі; 2) антикорупційні органи; 3) спеціально уповноважені органи у сфері протидії корупції; 4) реалізатори антикорупційної політики; 5) формувачі антикорупційної політики; 6) суб’єкти, які залучаються до процесу формування антикорупційної політики; 7) учасники антикорупційних програм; 8) громадяни
та об’єднання громадян; 9) міжнародні незалежні експерти та організації. |
uk_UA |